Успенський Костьол-фортеця в селі Біще Бережанського району

Костьол Успіння Діви МаріїМурований костьол Успіння Діви Марії ХVII ст., в Біщу – одна з найцікавіших та відомих памяток оборонно-культової архітектури Галичини епохи Ренесансу.

Фортечний «дім Божий» в Біщу має свою точну метрику. А саме два документи на пергаменті. Перший датується 14 грудня 1399 року. Це – лист архібискуба Якуба Стрепи на біщецьку риму-католицьку парафію, що утворилася у ХІV ст., а другий – підписаний львівський архібискупом Яном, який підтвердив 8 серпня 1433 року для власника містечка – Яна Боща право на утримання костьолу в Біщу.

За архітектурними рисами готико-ренесансного стилю можна прослідкувати і дійти висновку, що Біщецький костьол будував один і той самий майстер-будівничий, який близько 1600 р. звів фарний костьол в Бережанах. Можливо його споруджували відомі тоді Косьба і Бартоломій.

Будівлю споруджували з місцевого пісковика, хрестоподібну за планом: традиційний для храмів прямокутний неф з двома боковими каплицями і полігональною абсидою, перекритий хрестовими зводами. Всі фасади мають ключоподібні бійниці, а головний західний фасад – трьохярусну оборонну вежу, в якій долішні вікна виконані у ренесансному стилі, а горішні – в романському. Фасад оздоблюють скульптури Діви Марії із малим Ісусом та Ієроніма Стридонського.

Елементи декору в білокам’яних різьблених порталах, оформлена розетками стрільчаста арка, витончена кам’яна скульптура авторства відомого Яна Пфістера на фасаді обороної вежі, різьблений пальментований орнамент підкреслював неповторний і вишуканий стиль новозбудованої споруди.

Дуже цікавим у мистецькому відношенні був костьольний вівтар з образом Матері Божої. Образ цей створений в Італії; матеріал-полотно розтягнуте на липовій дошці. Його привіз з Риму, разом з подібною іконою для замкового костьолу в Бережанах, Олександр Сенявський (друга половина ХVIII cт.).

Стан вівтаря на 2012 рФатальні реалії того часу – постіна загроза з боку ворожих наїздів обумовила  своєрідні доповнення для храмової будівлі. У першому десятилітті ХVІІІ ст. бічний північний фасад підсилили оборонні прибудови, а в 1730 р. південну каплицю костьолу зміцнили масивними контрофорсами з тесаного каменю. Навколо храму звели оборонний мур. Костьол мав власний,  як на ті часи – потужний арсенал. Під костьолом було просторе підземелля. Збоку – склепові пивниці, можливо, криївки для навколишніх мешканців, які могли тут ховатися неприятельських нападів.

Під час татарських набігів, костьол був надійним захистом для навколишньої шляхти і біщецьких міщан. Про це свідчать не лише товсті мури, але й каземати на два поверхи, що знаходилися в північній стороні костьолу. Польські історики та краєзнавці такі, як ксьондз Себастіян Шмігельський, Л.Фінкель, Ю. Чернецький згадували про напади на костьол союзницьких козацько-татарських військ. Майже у всіх польських путівниках, де згадується про Біще, переповідають про злощасну татарську стрілу, яка високо застрягла під костьолним дахом і так загрозливо стриміла багато літ, аж доки з часом не випала. Під час турецько-татарських нападів неодноразово горів дерев’яний дах костьола.

За плином часу, коли оборонні функції костьолу-фортеці виявилися зайвими, згідно з указом галицького губернатора від 24 лютого 1785 р. і циркуляра від 11 липня 1785 р. збройний арсенал з костьолу було відвезено до Львова до крайової зброярні.

Хори та вхід то бічної каплиціНа костьольному подвір’ї донині знаходяться надгоробки. Накриті кам’яними плитами з написами ХVІІІ – початку ХІХ ст., біщецьких римо-католицьких священиків

За Польщі костьол традиційно у серпні збирав мирян на відпуст – на храмове свято Успіння  Пречистої Діви Марії. В час Другої світової війни, коли вже «втікали» німці у березні 1944 року був підпалений.

З тих пір костьол з року в рік руйнувався. «За колгоспу» у ньому тримали міндобра та отрутохімікати для колгоспних ланів. На початку 1990-х його вичистили всередині. З цього часу в ньому були поодинокі відправи та відпусти, і так до сьогодні…

Скульптури Діви Марії із малим Ісусом та Ієроніма СтридонськогоСтаном на поч.ХХІ ст. мало що змінилося: ще менше залишилося від головного вівтаря, а дах будівлі заріс деревами. І незважаючи на те, що костьол на офіційному рівні внесений до державного реєстру національного культурного надбання як пам’ятка архітектури України, він залишається стояти пусткою під відкритим небом. Але з 2010 року ситуація змінилася на краще. Частішими стали відправи, в яких активну участь беруть католицькі священники з Польщі. В цьому плані варто відмітити активну діяльність у відбудові костелу священника Станіслава. Саме за його ініціативи розпочато ремонтні роботи. Тому з’явилася надія не те, що цей шедевр архітектури буде відновлено і костьол Успіння Діви Марії знову буде непохитним старим велетом підніматися над селом.

Табас Світлана і Бич Наталія

Регіон: 

Додати новий коментар