Роль релігії в консолідації нації

Релігія і нація – суспільні феномени, що перебувають у надто складному співвідношенні. Не відіграючи визначальної ролі у процесі розвитку етнічних спільнот, національної самосвідомості, не будучи їх детермінантою, неодмінною складовою, релігія, залежно від конкретно-історичних умов свого функціонування в суспільному організмі, може виступати в ролі важливого, а часом і вирішального модусу етноутворення, етноінтеграції, а то й етнодезінтеграції. За різних обставин вона набуває етновідрізняльних й етноінтегративних функцій.Фактор національної свідомості і самосвідомості лежить в основі кожної нації і є тією фундаментальною часткою, від якої залежить вся подальша розбудова держави, її добробут та процвітання. На сьогоднішній день, рівень національної свідомості і самосвідомості українського суспільства на надто низькому рівні, а подекуди навіть відсутні взагалі, що й становить головну причину кризового стану в Україні. Особливість національної самосвідомості українців є те, що вона впродовж віків співіснувала із релігійною свідомістю, була її синонімічно доповнюючою константою. Попри явище поліконфесійності, Україна залишається християнською державою, саме тому християнство має найбільший вплив на українську громадськість.

Однією з життєвих проблем Української держави є формування національної свідомості та самосвідомості її громадян. Сьогодні Україна постає перед світом як національно-демократичне суспільство. Яскравим прикладом цього є релігійна картина України, її поліконфесійність. Тільки християнство в Україні представлене 87 конфесіями і близько 30 конфесій – напрямки інших світових релігій. Якщо дане явище розглядати з позиції демократії – то це нормальне позитивне явище. Якщо ж аналізувати такий стан речей з погляду сучасного стану держави, яка проходить етап формування і становлення як нація, то таке релігійне розмаїття можна розглядати як явище деструктивного характеру, що тягне за собою розділення українського суспільства. Особливістю є те, що цей поділ є внутрішнім.

У контексті зазначеної теми важливим є оцінка опитаних ролі релігії в суспільному житті. З тим, що «релігія є одним з чинників демократичного суспільства» згодні 55% опитаних, не згодні 22,7%, не мають уявлення про це – 21,5% громадян України. 70,8% опитаних вважають, що «релігія є одним з важливих чинників відродження національної самосвідомості і культури», незгодні з цим 12,7%, не мають уявлення про це 16,5% опитаних. «Релігія підвищує моральність і духовність людей» – у цьому переконані 55,8% опитаних, з цим незгідні 22,7%, не мають уявлення про це – 21,5%.

Таким чином, можна простежити основні тенденції в оцінці ролі релігії в житті українського суспільства:

  • Найвище визнання релігія має в сфері культурного, національного і політичного життя українського суспільства.
  • «недопрацювання» релігійних організацій більшість опитаних вбачає в соціально-гуманітарній сфері.
  • Майже половина опитаних не погоджується з тим, що релігія підвищує моральність і духовність людей і є одним з чинників демократичного суспільства.

Аналізуючи релігію як націотворчий чинник на сучасному етапі українського державотворення, потрібно зазначити про винятково важливу роль релігії в консолідації української нації. Це насамперед пояснюється тим, що українці дуже сентиментальні і релігійний аспект був невід’ємним елементом світогляду українців протягом всієї історії. Зрештою, не йдеться про якийсь «український месіанізм». На відміну від месіанізму сусідніх з Україною держав та церков, Україна та її церква ніколи не заражалися месіанською, тим більше шовіністичною ідеєю в розбудові церковно-релігійного життя. «На українському грунті Месіанська ідея, – як ще у 20-30-ті роки минулого століття мудро і справедливо доводив Арсен Річинський, – не прийняла і широкого відгуку не знайшла, бо не узгоджувалась з особливостями нашої національної психіки. У цьому ми відрізняємось від росіян, поляків, у яких месіанські ідеї укріпились надто глибоко». Крім того, дуже важливо не обмежувати мету церковно-національного руху лише запровадженням української мови богослужінь, насамперед потрібно прагнути до об’єднання українських церков, що сприятиме консолідацію української нації.

Степан Прийдун

Додати новий коментар