Поширення християнства серед племен, які населяли територію України, у IV – VIII ст.

Процес християнізації Русі (України) був складним і тривалим. Далеко не одразу нова релігія була сприйнята народом і подолала вплив давніх дохристиянських традицій політеїзму. Християнство проникало на територію нашої країни через Боспор і Херсонес. Внаслідок активних діалогів ( через торгівлю) із племенами, які населяли територію України, християнство почало поширюватись і тут.

В історії давніх слов’ян ІІ ст. н.е. було переломним моментом. Саме в цей час на широких просторах Східно- і Центральноєвропейського Лісостепу формується черняхівська культура. Різні процеси, які відбувалися до середини І тис. н. е. мали  безпосередній вплив і на розвиток ідеології. Старе язичництво, що становило собою надбудову первіснообщинного ладу, вже не відповідало реальним потребам часу. Серед різних племен, які населяли територію України виділяємо готів, які в IV ст.. офіційно визнали християнство в його аріанському варіанті. У V ст. внаслідок тих процесів, які викликало В.П.Н., християнство знаходило серед слов’ян (зокрема, східних) менше визнання, аніж в попередню епоху.

Підтвердження поширення християнства на теренах України до IX ст. знаходимо у численних писемних пам’ятках та археологічних матеріалах та обрядах поховань. Звертаючи увагу на писемні пам’ятки то, то варто підкреслити, що згадки про успіхи нової віри зустрічаємо лише у авторів-християн, тоді як письменники язичники принципово уникають тої теми. Найранішим є свідчення Квінта Септімія Флорента Тертуліана (бл.160 -220). Серед народів, які прийняли Христа, він поряд з даками та германцями згадує скіфів та сарматів. Приблизно до цього ж часу належить і повідомлення Єпіфанія, єпископа Константинського (бл. 314-367), в якому наводиться реальний епізод щодо місіонерської діяльності адептів раннього християнства в Сх. Європі (дія відбувається у середині IVст.). В коментарях до Євангелія Матфея Іоан Златоуст відзначив, що і «скіфи і савромати…перекладаючи «святе письмо» кожний на свою мову, філософствують з приводу тих словес». Євсевій Ієронім (бл. 30-40-х т… IV т..-420 р. підкреслював, що «холоди Скіфії палають жаром віри», що «гуни вивчають Псалтир», а «русяве військо готів возить за собою намети церков». Важливе свідчення автора першої половини V т… Феодорита Кірського (390-457рр.). В «Церковній історії» він розповідає про діяльність єпископа м. Томи Бретаніона, який, за висловом письменника, «управляв містами цілої Скіфії». В написаній Гермієм Созоменом «Церковній історії» бл. 444 р. (виклад доведено до 423р.) знаходимо твердження, що коли християнство поширилося по всій Римській імперії, християнська релігія проникла навіть до варварів. Якщо говорити про VII-VIII т…, то звертаємо увагу на «Житія Стефана Сурозького» в якій викладено епізод хрещення руського князя Бравлина. Поширення християнства у Східній Слов’янщині на рубежі VIII – XI т… набувало значення найгострішої та найактуальнішої проблеми. Нова віра упевнено і активно торувала собі шлях, здобувши в Русі солідну підтримку. На порядку денному стояла офіційна християнізація Русі.

Отож, історія утвердження християнства на українських землях, сягає своїм корінням ще період історії, коли територію цих земель заселяли різноманітні племена. Вони власне приносили свої вірування, і початки християнських, які протягом певного часу акумулювались або перекочували на інші території і безпосередньо вплинули на поширення християнської віри, а з часом і офіційне її впровадження.

Наталя Пістун

Додати новий коментар