Музей – меморіальний комплекс імені патріарха Йосифа Сліпого у селі Заздрість Теребовлянського району на Тернопільщині

Приміщення музею«Як прийде час, відкупіть мою родинну хату в Заздрості, – а потім побачите, що зробите», – ці слова, сказані у 1974 році, перед смертю, патріархом Йосифом Сліпим (1892-1984) до Романи Навроцької – голови Товариства «Свята Софія», стали першим поштовхом до заснування музею – меморіального комплексу ім. Патріарха Йосифа у с. Заздрість Теребовлянського району на Тернопільщині. Засновуючи цей музей, Товариство «Свята Софія» вбачало черговий крок у виконанні «Заповіту» Патріарха Йосифа, передбачливість та пророчий дар якого гідні великого подиву[3;56-57].

1. Товариство «Свята Софія» – будівник та опікун музею

Товариство «Свята Софія» невід’ємно пов’язане з особою свого засновника Патріарха Йосифа Сліпого. Задум Патріарха створити це Товариство був обумовлений ситуацією навколо Української Греко – Католицької  Церкви в Україні й діаспорі наприкінці 60-их та в 70-их роках. Ці товариства у різних країнах світу, згідно зі своїми практичними завданнями, мусіли бути релігійними, хоч і не виключно церковними установами, але пов’язані з Церквою. Ними патріарх Йосиф бажав авторитетно скріпити мирянський рух, який, захоплюючись ідеями патріархату УГКЦ, був у той час дуже динамічним. Разом з цим не упускав Патріарх з уваги бажання надати мирянам почуття сильнішої приналежності до рідної Церкви і більшої  відповідальності за її долю.

Мирянський рух активізувався особливо після Другого Ватиканського Собору, який пропонував новий погляд на участь мирян у церковному житті та надавав їм своєю юридичною базою почуття уповноваженості. На теренах США Товариство «Свята Софія» невдовзі перебрало на себе функції, що їх дотепер виконували «Українське Патріархальне Товариство», яке займалося збиранням коштів для «Церкви в потребі» та «Патріярший фонд». Разом з цим був заснований т. зв. «залізний» патріарший фонд, відсотки  якого йшли на утримання патріаршого надбання. Першим головою цього фонду у рамках «Святої Софії» став доктор Роман Осінчук. Цей фонд діє до сьогодні. [5;7]

Американське Товариство «Свята Софія» було другим з черги товариством, що його заснував патріарх у 1974 році з осідком у Філадельфії. Перше товариство «Свята Софія»   було засноване Патріархом  у Римі 1970-го року  з метою  розгорнути католицьку діяльність серед українського громадянства у світі. [6;25] Ще досі воно втішається титулом «матірного товариства». Про потребу створення філій Українського Католицького Університету та Товариств «Свята Софія» Патріарх висловлювався дуже часто. Він бажав, щоб народ був ознайомлений з ціллю і працею цих установ. Старався надати їм історичного підґрунтя,  згадуючи світлі постаті древніх українським меценатів, наголошував, що всяка наука і її центри вимагають матеріального забезпечення для свого швидкого та тривалого росту. Будівлі для цих центрів науки і духовності вимагали легального власника.

Згодом такі товариства були засновані  у Англії (1977), Канаді,  Бельгії (1979) та інших країнах світу. Усі вони були створені як безприбуткові, благодійні корпорації з статусом юридичної особи у відповідності до законодавства країни їхнього осідку.[5;7]

Товариство мусіло взяти на себе догляд й утримання різноманітних будівель та установ заснованих Патріархом. Усі вони разом взяті, розпорошені по цілому світі творили немовби «духовну державу», на яку мала опиратися українська свідомість, позбавлена власної держави. Саме вона мала репрезентувати українців як розвинену, культурну націю перед цілим світом. У своєму зверненні, датованому 21. ХІ. 1977, патріарх Йосиф перерахував об’єкти,  якими опікується «Свята Софія»:

«При Божій помочі та завдяки великій жертвенності відданого і вірного українського Божого люду на поселеннях, Патріархат (…)  набув дотепер такі добра та установи, як Собор Святої Софії в Римі. Український Католицький Університет і його філії на поселеннях, храм свв. мучеників Сергія і Вакха з патріаршим двором  і Музеєм, Студіон. (…) Товариству Свята Софія, як правному власникові патріярших інституцій і дібр, ми поручили також створення для його необхідної фінансової бази – Патріяршого Фонду».[1 ]

Природно, що з проголошенням незалежності, Товариство «Свята Софія» бажало поширити свої інституції на Україну. Під проводом голови товариства  доктора Романи Навроцької відбулися наради з першим послом України у США доктором Олегом Білорусом про можливість передання будинку філії УКУ (Українського Католицького Університету) у Вашингтоні в користування українському урядові. Взамін Товариство просило  відповідне приміщення для свого майбутнього осідку у Львові чи Києві. Ці переговори не мали успішного завершення. Згодом, у березні 1998 року, дім у Вашингтоні було продано, а фонди з продажу передано на потреби Українського  Патріаршого Центру в Римі.[5;13]

Своє Представництво в Україні Товариство створило у 1997 році завдяки старанням його голови доктора Романи Навроцької. Статут Представництва Міністерство Юстиції України зареєструвало  27 серпня 1997 року. У статуті зазначено, що метою  створення Товариства є сприяння розвиткові в Україні духовної культури, освіти та доброчинної діяльності. Втілюючи вивчення та дослідження християнської релігії, української мови, історії та культури, а також сприяючи налагодженню міжконфесійної злагоди в Україні, Представництво зайнялося проведенням семінарів, лекцій та курсів на означену тематику.[6;25] Українське Представництво очолив академік Андрій Рудницький, доктор архітектури, дійсний член НТШ, заслужений професор Національного університету «Львівська політехніка», член Спілки архітекторів України. На цьому посту він залишався до своєї смерті, що наступила 26 серпня 2009 року.

Музейний комплекс у Заздрості є на сьогоднішній день найвизначнішим здобутком Представництва в Україні. Автором архітектурного проекту цього  комплексу став Андрій Рудницький у співпраці з іншими архітекторами.

Сама ідея створення музею є чітко окреслена у статті владики Івана Хоми «Слово на прощання у вічність», де згадується посмертно діла Романи Навроцької. «… Воно (Товариство «Свята Софія» – В. К.) мало берегти матеріяльну частину надбання Блаженнішого в Римі, на поселеннях і сьогодні в Україні, як тій, що мала забезпечити, щоб місце його народження в селі Заздрість не пропало, а було пам’ятником, що проповідував би своїм існуванням слова його апостоляту в Україні…».[5;7]

2. Будівництво музею

Кардинал Йосип СліпийУ 1995 році Товариство «Свята Софія» викупило землю та дім родини Сліпих від місцевого жителя Михайла Сліпого, родича Патріарха. Тоді ж і вирішено поставити тут обширну споруду разом з каплицею та конференційним залом.

Будівництво розпочалося 16 квітня 1995 року, коли було посвячено наріжний камінь під музейний комплекс у пам’ять 50-ої річниці арешту владик Української Греко-Католицької Церкви, який фактично можна вважати за офіційну дату початку переслідування УГКЦ у Радянському Союзі. Владика Юліан Гбур освятив площу під будівництво комплексу. Авторами архітектурного проекту, як уже зазначалося, були А. Рудницький, Ю. Дубик, М. Бевз та О. Залішук,  Участь у розробці проекту брав також інженер–конструктор Г. Шевчук. Будову було завершено через три роки. Урочисте посвячення музейного комплексу відбулося після завершення Синоду Єпископів УГКЦ 13 вересня 1998 року. Музейний комплекс у Заздрості став  широковідомим, він отримав загальне визнання. Архітектори комплексу були відзначені державною грамотою першого ступеня на Всеукраїнському конкурсі на кращий об’єкт 1999 року.[9;14]

Будинок-музей був відкритий під опікою сестер чину св. Василія Великого. Вибір Василіанок на управительок музею був невипадковим. Саме вони вели господарство у резиденції патріарха у Римі. Багато з них знали його особисто,  деякі переїхали до України. Це стало визначальним мотивом для Товариства «Свята Софія» довірити їм опіку над музейним комплексом. Утриманням дому займаються п’ять сестер–монахинь, одна з них є настоятелькою дому. Крім цього працюють тут два наймані робітники, які ведуть господарство.[2;29] У дворі перед центральним входом до комплексу поставлено пам ятний бюст Патріарха Йосифа роботи скульптора Емануїла Миська. Патріарх зображений з двораменним наперсним хрестом, якого любив носити за життя, панагією та енкольпіоном – знаками архієрейської гідності.

3. Експозиція музею

Екскурсію музеєм охоче проводять сестри-василіанки.У фойє музею встановлено пам’ятний знак на честь жертводавців  з Товариства «Свята Софія». Перед списком прізвищ визначних жертводавців поміщено напис: «Ісповідникові віри Блаженнішому Патріархові Йосифові з любов’ю та вдячністю Свята Софія Релігійне Товариство українців католиків США. Сини і дочки України в розсіянні сущі». Біля пам’ятного знаку розміщено бюст доктора Романи Навроцької, багаторічного голови Товариства «Свята Софія», яке вона заснувала, як було сказано,  на доручення патріарха Йосифа у 1974 році у США. Померла пані Романа Навроцька у Філадельфії в листопаді 1999 року.  Отже, цей бюст є її посмертною пам’яткою, адже музей у Заздрості став останньою справою керованого нею товариства «Свята Софія».

З фойє потрапляємо в музейний зал. Над дверима поміщено особистий герб Патріарха Йосифа Сліпого, що вінчається кардинальським капелюхом. На гербі зображення Богородиці – Оранти з високо піднятими руками.

Тюремний період життя Патріарха Йосифа представляє карта Радянського Союзу,  на якій позначені усі пункти переміщення по таборах та місцях утримання  в’язня – ісповідника. Біля карти розміщена невеличка експозиція чорно-білих фотографій цього періоду, деякі фотокопії документів особистої  справи  Патріарха та різні довідки органів держбезпеки СРСР.

В експозиції літургійний одяг патріарха Йосифа.

Представлено також комплект щоденного одягу Йосифа Сліпого, у якому часто бачимо Патріарха на фото римського періоду його життя (1963 – 1984). Він складається з підрясника з широким поясом, ряси, капелюха та ціпка.

Поруч інший комплект – парадна ряса з червоною підкладкою – адаптований варіант гідності кардинала для достойника східної церкви. Автором такої адаптації був правдоподібно сам патріарх, оскільки його єдиний попередник – кардинал Йосиф Сембратович у ХІХ ст. носив латинський одяг та широкий кардинальський червоний пояс. Разом з цією рясою, як видно на фото, Патріарх звичайно носив білий патріарший клобук з хрестом, який також знаходиться в експозиції.

Літургійний одяг представлений патріаршим білим саккосом з червоним малюнком (так званий поліставріон) та додатками: стихар, набедренник, нарукавники та омофор.

Експозиція світлин знайомить із заграничним періодом діяльності Патріарха Йосифа Сліпого,  його численними подорожами та служінням у різних країнах серед української діаспори. Найцікавіші – з літургії в Римі, відслуженій у кардинальській  базиліці  Патріарха – соборі Святої Софії разом з папою Павлом ІУ 28 вересня 1969 року. Особливо широко представлені світлини  похорону патріарха Йосифа у Римі 7 вересня 1984 року.

Музейний зал у Заздрості зберігає також  відзнаки,  присвоєні Патріархові Йосифу посмертно. Їх залишають тут різні організації та фонди, що в теперішній час відзначають заслуги Патріарха-ісповідника. Тут зберігається грамота та почесна відзнака «Хрест звитяги», яким посмертно відзначила Патріарха Львівська державна адміністрація.

Поруч знаходиться грамота та почесна відзнака «Хрест слави» від Всеукраїнського Товариства  політичних в’язнів та репресованих.

Пам’ятна грамота від 24 січня 2003 року «Галицький Лицар»  відзначає Патріарха  в номінації : «Найвидатніша постать століття».

Поруч копії документів, що відносяться до початку процесу беатифікації (проголошення блаженним) Патріарха Йосифа. Беатифікація це перший крок до канонізації особи – процес який триває декілька років та збирає багато свідчень та проб гідності особи,  яку мають намір причислити до лику святих.

Представлено копію декрету номіни (призначення) єпископові Івану Хомі, який 2 жовтня 1998 року був призначений «Постулятором» процесу беатифікації Патріарха Йосифа Сліпого, підписаний Главою УГКЦ Патріархом та Кардиналом Мирославом Іваном Любачівським. Поруч – копія мандату римської Конгрегації в справах святих,  датована 9 листопада 1998 року, яка затверджує владику Івана Хому  «Постулятором» процесу.

Нумізматична експозиція представлена колекцією пам’ятних медалей, присвячених патріарху Йосифу в час його римського періоду життя.

Перша медаль викарбувана на пам’ять 25 річниці архієрейської хіротонії Патріарха. На аверсі – барельєф Патріарха. На реверсі – напис: «На спомин 25-річчя архієрейських свячень 1939 – 1964».

Наступна пам’ятна медаль викарбувана у 1969 році на пам’ять освячення собору Святої Софії у Римі на Via Boccea, що був до виходу з підпілля УГКЦ в Україні, центральним храмом усіх греко-католиків.

Ще одна медаль викарбувана на пам’ять патріарха після його смерті; на реверсі -  напис: «Блаженніший патріарх Йосиф Сліпий 1892 – 1984».

Завершує колекцію пам’ятна медаль сестер Василіанок, викарбувана на честь їхньої Капітули у 1963 році, що була ініційована Патріархом.

Одна з медалей викарбувана на пам’ять перепоховання Патріарха у Крипті собору Св. Юра у Львові. На аверсі – напис: «Перенесення праху Патріарха Йосифа Сліпого з Риму до Львова. 27 – 29. 08. 1992»; на реверсі -  портрет Патріарха та дати «1892» та «1992».

У експозиційному залі представлена також повна збірка творів Патріарха Йосифа Сліпого, що складається з 15 томів видавництва Українського Католицького Університету імені Св. Климента Папи  у Римі, видане  упродовж 1968 – 1991 років. Крім цього представлено нововиданий трьохтомник «Історія Вселенської Церкви» а також сімсот сторінковий науковий  збірник статей на  на честь Патріарха Йосифа «Intrepido Pastori» (1984), виданий з нагоди 40 – ліття його вступу на галицький престол ( 1. 11. 1944). Крім цього представлено ряд монографій та досліджень, присвячених особі  Патріарха Йосифа, що належать різним сучасним дослідникам.

У залі представлена також копія оригіналу «Заповіту» Патріарха з власноручними помітками.  Сьогодні цей духовний твір Патріарха найбільш знаний серед громадськості. За обсягом це 18 машинописних сторінок.

4. Трапезна та житлові приміщення

До експозиційного залу примикає велика трапезна. Не зважаючи на її практичне призначення, на  стінах розміщено також деякі експонати музею. Так, на одній зі стін розміщено величезну реконструкцію родинного дерева роду Сліпих, яке налічує 452 представники роду.

На другому поверсі музейного комплексу поруч з житловими кімнатами знаходиться бібліотека, яка виконує функцію залу для нарад. Цей зал використовується під час вишколу та зборів різних молодіжних організацій, які часто приїздять у Заздрість. Так, особливо частими відвідувачами музейного комплексу є «Українська молодь Христові», СУМ (Спілка Української Молоді), «Обнова» – товариство студентів католиків, «Пласт», «Вертеп», «Божа іскра», «Волонтери для різних послуг». Другий поверх має декілька житлових кімнат для відвідувачів. Сестри-василіанки займають лише другий поверх правого крила комплексу, який, як  звичайно у монастирях, утримується у режимі т.зв. «клувзури» (закритості від вільного відвідування). Всі інші приміщення  відкриті для відвідувачів.

5. Каплиця – церква

Частиною музейного комплексу є також досить велика каплиця – церква, присвячена святу Покладання Ризи Пресвятої Богородиці. Вона гармонійно вписується в архітектурний комплекс. Покрівля каплиці прикрашена одним невеликим куполом з трираменним патріаршим хрестом – символом ставропігії (прямого підпорядкування Патріарху). Хрест цей символізує відношення Товариства «Свята Софія» до особи його засновника – Патріарха Йосифа, та той факт, що будівля знаходиться під опікую Товариства патріаршого права. Також пригадує хрест звичку древніх українських ставропігій ХУІ-ХУІІ ст.ст. встановлювати його на будівлях, що їм належали , щоб тим самим підкреслити свою незалежність від місцевої юрисдикції. З цими ставропігіями традиційно пов’язує себе Товариство «Свята Софія», будучи немовби неоставропігією.

Інтер’єр каплиці на сьогоднішній день ще остаточно незавершений. Замість запланованого іконостасу, запроектованого,  але ще не реалізованого, у ній знаходиться п’ять ікон, написаних у сучасному іконописному стилі, котрий не зриває зв’язку з традицією класичної візантійської ікони. Дві намісні ікони для майбутнього одноярусного іконостасу, Христос та Богородиця–Одигитрія, поєднані зі запрестольною іконою Покрови Богородиці. В іконописній композиції  Покрови Богородиця з розпростертим омофором стоїть над родинною хатою Сліпих, в якій легко впізнається подібність до хати,  яка є частиною музейного комплексу, а зрештою типовою українською селянською хатою. Богородиця на іконі Покрови споріднена також з геральдичною Богородицею–Орантою з архієрейського герба Патріарха Йосифа.

У святилищі також знаходяться два іконописні портрети в літургійних ризах – Патріарха Йосифа Сліпого та Митрополита Андрея Шептицького. Портрети написані у повний ріст.

У притворі каплиці, який досить обширний, адже займає її половину, на перспективу заплановано конференційний зал, що буде відділений від каплиці. На стінах залу розміщено портрети єпископів-мучеників та ісповідників УГКЦ у ХХ столітті. Тут бачимо увесь єпископат Церкви, що був заарештований радянською владою у 1946 році з метою «обезглавити» Церкву. Ряд єпископів-мучеників представляють: Петро Вергун, Василь Гопко, Іван Лятишевський, Теодор Ромжа, Олександр Хіра, Микита Будка, Павло Гойдич, Григорій Локота, Григорій Хомишин, Йосафат Коциловський, Миколай Чарнецький. До цього ряду додано також підпільних архипастирів УГКЦ в радянський період: Володимира Стернюка та Василя Всеволода Величковського. Портрети написані олією в темних тонах та нагадують український живопис ХУІІ століття.

6. Родинна хата Сліпих

Родинна хата СліпихХата є цікавою в історико-етнографічному аспекті, оскільки крім того що є рідною хатою Патріарха, водночас є і типовою хатою зразкового галицького сільського господаря-інтелігента кінця ХІХ та початку ХХ століть.  Оселя демонструє умови побуту  сільської інтелігенції, проміжної ланки між українською родовою інтелігенцією та селянським прошарком.

Адже саме цей прошарок громадянства, до якого належали батьки патріарха Йосифа, відіграв важливу роль у збереженні української національної свідомості.

Її реставровано та проведено до оригінального вигляду у 1860-70-их роках.  Відновлено також солом’яну покрівлю, яку ще сьогодні виготовляють за оригінальною технологією.

В експозиції інтер’єру знаходиться родинна шабля Сліпих,  деякі  родинні меблі, давні світлини та кераміка. Типовою для тих часів є відтворена атмосфера життя заможного селянина, в якій зростав майбутній Патріарх.

З інших господарських будівель збереглися лише відреставрована возівня та криниця, з якої пив колись воду майбутній Патріарх.

Підсумки

Пам`ятникСьогодні музейний комплекс у Заздрості є пам’ятником неоціненного вкладу патріарха Йосифа у справу розбудови українського суспільства. Неможливо  переоцінити велич постаті Патріарха яка десятиліттями уособлювала у собі долю усієї переслідуваної Української Греко – Католицької Церкви, була живим монументом її незламності. Місце народження Патріарха, на якому сьогодні стоїть меморіальний музейний комплекс, має свою особливу пам’ять. Пам’ятає воно чудесне одужання смертельно хворого хлопчини Йосифа, його зростання, формування як особистості, врешті його покликання до священства.

Музейний меморіальний комплекс став місцем проведення заходів, пов’язаних з пам’яттю про Патріарха Йосифа. Найвизначнішою подією, яка відбулася тут 5–6 червня 2009 року   було відзначення «Дня Патріарха Йосифа Сліпого»,  приурочене  25- тій річниці з дня смерті патріарха у Римі. У рамках цього святкування відбулася наукова конференція на тему: «Історична й духовно-просвітницька місія Патріарха Йосифа Сліпого». Ініціатива проведення дня пам’яті належить Товариству «Свята Софія» у співпраці з Науковим Товариством ім. Тараса Шевченка в Україні та Українським Католицьким Університетом у Львові.

На конференції виступило 11 доповідачів з науковими доповідями, що були присвячені постаті Патріарха та його різнобічній діяльності. Конференція завершилася презентацією книг «Патріарх Йосиф», авторства єпископа Івана Хоми, та «Митрополит Андрей», авторства отця доктора Євгена Небесняка, який і провів презентацію.[4;47] Підсумковий документ конференції підіймає питання популяризації діяльності Патріарха Йосифа серед українців, видання його монументальної біографії та видання в Україні кількатомного зібрання праць Патріарха та його епістолярної спадщини.

Комплекс став важливим осередком села Заздрість. Сюди приїздить багато паломників і туристів. Завдяки праці музейного комплексу місцева  школа офіційно, за постановою Ради Міністрів України, отримала ім’я патріарха Йосифа Сліпого.

Відвідування музею  безкоштовне. Кількість відвідувачів з кожним роком зростає, зокрема школярів та туристів. Важливо, що музейний комплекс має можливість вперше знайомити  зацікавлених  людей з титанічною особою Патріарха-ісповідника і в цьому  його найбільша унікальність.

Згідно даних голови представництва «Свята Софія» в Україні Андрія Рудницького  у 1999 році проведено 54 екскурсії, в 2001 році музей відвідало 1827 відвідувачів, а в 2003 році 4085. На початок жовтня 2004 року кількість гостей зросла до 5075 осіб.[5;14] Багато відвідувачів залишають свої записи у пам’ятній книзі. Оскільки не всі залишають такі записи, сестри – василіанки ведуть додаткову книгу реєстрації, щоб точніше нотувати кількість відвідувачів музею. Географія відвідувачів дуже різноманітна: США, Канада, Великобританія, Німеччина, Польща, Італія, Бразилія, Росія. [2;24]

Сьогодні є плани включення музею у Заздрості в різні туристичні маршрути Тернопільщини. Зацікавлення об’єктом виявили і приватні туристичні компанії, що виступили з ініціативою створення особливого туристичного маршруту для релігійних паломництв. Ця ініціатива призвела до включення Заздрості у паломницький путівник.

Хоча  будівництво музею виглядає завершеним, залишається чимало аспектів котрі потребують невідкладної уваги та підтримки. Зокрема, варто звернути особливу увагу на експозицію музею, яка на сьогоднішній день недостатньо укомплектована. Потребує вона більш фахового підходу та кращої систематизації. Також потрібно поповнити її більшою кількістю автентичних речей патріарха, які ще можна віднайти сьогодні у його римській резиденції, а за сприяння «Святої Софії» котра володіє також і домом у Римі можна б було її збагатити.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вісті з Риму.- 1977.- 15листопада.- р. ХУ
2. Звіт про працю настоятельки Музейно-меморіяльного комплексу Патріарха Йосифа Сліпого сестри Модести за період від 13 вересня 1998 до 10 жовтня 2004 // Бюлетень Релігійного Товариства Українців Католиків Св. Софія, ЗСА – Bulletin of the St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics U.S.A.- 2005.- №6.

3. Іванкович – Блощинська І. // «Як прийде час, відкупіть мою родинну хату в Заздрості, – а потім побачите, що зробите», Бюлетень Релігійного Товариства Українців Католиків Св. Софія, ЗСА – Bulletin of the St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics U.S.A.- 2009.- №18.

4.Небесняк Є. День Патріярха Йосифа Сліпого // Бюлетень Релігійного Товариства Українців Католиків Св. Софія, ЗСА – Bulletin of the St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics U.S.A.- 2009.- №18.

5. Рудницький Л.  До історії товариств «Свята Софія» // Бюлетень Релігійного Товариства Українців Католиків Св. Софія, ЗСА – Bulletin of the St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics U.S.A.- 2005.- №6.

6. Рудницький А. Про діяльність Представництва Релігійного Товариства Українців-католиків США «Свята Софія» в Україні», // Бюлетень Релігійного Товариства Українців Католиків Св. Софія, ЗСА – Bulletin of the St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics U.S.A.- 2005.- №6.

о. д-р. Віталій Козак

Регіон: 
Tags: 

Додати новий коментар