Краєзнавчий дискурс села Трибухівці Чортківського району та коротка історія парафії

Церква Св. ПараскевиПам’ятки і святині села У державному архіві Тернопільської області є відомості, що в с. Трибухівці Чортківського району Станіславської греко-католицької єпархії колишнього Бучацького повіту Тернопільського воєводства, станом на 1930 рік були: церква Святої Параскевії, мурована, збудована в 1847 році (матірна, в частині села, званій Отенівка); в другій місцині, званій Борщівка, — церква Благовіщення Пречистої Діви Марії, дерев’яна, збудована в 1885 році; в частині села, знаній Завадина — церква Успенія Пречистої Діви Марії.

Станом на 1930 рік в селі Трибухівці було 2790 греко-католиків. 1031 римо-католиків, 230 євреїв.
Церква Успенія Пресвятої Діви Марії, що на Завадині, будувалась понад 100 років тому. Як свідчать старожили, її почала будувати одинока жінка-полька, але добудувати не змогла. Були зведені церковні мури, і жінка померла. Ті мури ще довго стояли, не було кому за них взятись, та й війни, які тут проходили, не дозволяли добудувати церкву. Розказують, що коли повернувся з австрійської війни житель Завадини Дячок Григорій, то почав збирати кошти, передав на потреби будівництва частину свого маєтку і взявся за добудову церкви. Гроші збирали по селах. Брали також зерно, яйця, і все, хто що давав. Так у 1923 році, була добудована церква. Потім вже її поштукатурили всередині і ззовні, правилось у церкві до 1948 року. Був тут священиком отець Юстин ЧСВВ, а потім отець Петро Коцюбинський. У 1948 році церкву закрили і зробили у ній склад зерна. Вона на той час ще не була розписана, розмальована і не мала іконостасу.

Освячення церкви Успення Пречистої Діви Марії по вулиці Завадина у 1989 р.У 1988 році було надано дозвіл Тернопільського обласного комітету в справах релігії на відкриття церкви Успенія Пресвятої Діви Марії по вулиці Завадині. Зібрались люди у церкві на збори. Вирішили зробити порядок, адже церква була знищена. На свято Успенія у 1990 році церква була відкрита. І церква була розмальована, встановлений іконостас, гарно прибрана рушниками. І все це на пожертви односельчан. Все село зібралось на Богослужіння, прийшли і процесії з Пишковець, Цвітової. Церква зареєстрована як така, що належить Українській православній Церкві Московського патріархату. Священиком на той час був отець Боднарук Василь, який помер у 1993 році і похований біля церкви.
Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії, яка знаходиться й частині села Борщівка, збудована у 1885 році. Вона не будувалась жителями села, але на зібрані гроші було привезено заготовлений зруб із Прикарпаття. На пожертви парафіян був куплений іконостас, який з часом втрачено. Ця церква належить до прадавнього подільського типу тризрубних храмів ХVІ-ХVІIІ століття. З двосхилою покрівлею центральної кліші і трисхилою — у західній та східній. Конструкція церкви нагадує давній міський будинок. Єдине, що визначає її сакральну конструкцію, це маленька главка з ліхтариком, хрестом, розташована над центральною частиною будівлі.Зараз церква належить православній громаді. З 1993 року парохом є отець Ярослав Савка.

Церква Благовіщення Пресвятої Діви Марії, що знаходиться на БорщівціКостел, який був збудований у 1936 році на кошти пана Городиського, після війни був закритий. Потім тут був склад зерна, пізніше — автогараж. У 1965 році гараж був перенесений у новозбудований, типовий, з майстернею і заправкою. Влада в костелі хотіла зробити спортзал, але люди протестували проти цього, заявляли, що це є святе місце, молитовний будинок. У 1993 році костел відремонтовано і освячено.
У 1847 році була збудована церква святої Параскевії по вулиці Отенівка. Вона була невелика і мурована. У 1934 році церковний комітет,порадившись з священиком Петром Коцюбинським розпочали будівництво нової церкви навколо колишньої. Стара церква стоїть всередині, а кругом неї зводиться фундамент і мури нового храму. Камінь возять з Майдани, що біля с. Цвітова. Виготовив проект Євген Синенький — прораб церкви. У 1939 році почалась війна і будівництво храму припинилось.

Репресії віруючих селян

Першим етапом знищення духовності було нищення Греко-Католицької Церкви, яка діяла на Заході України як національна. 1 листопада 1944 року помер митрополит А. Шептицький. Почалися арешти. Вже 11 квітня 1945 року арештовують нового митрополита Й.Сліпого з усіма єпископами Греко-Католицької Церкви. За ними у табори смерті пішло 800 священиків. У 1945 році закрито церкву Успенія Пречистої Діви Мари на Завадині, де був розміщений колгоспний склад із зерном. У 1958 році — церкву Благовіщення Пречистої Діви Марії.Костел по вул. Горішня, збудований у 1932-1936рр.
Починаючи із 1948 року ішов наступ на церкву. Дітям заборонялось ходити до церкви та брати участь у духовних заходах. Дорослі переслідувались, якщо ходили на Богослужіння. Не дозволялись церковні шлюби, хрестини і похорони із священиком. Всього в районі було чотири діючих церкви. Богослужіння проводились по людських будинках при заслонених вікнах.

 

о. Петро Коцюбинський, парох с. Трибухівців до 1948р.Єпископ – Ординарій Коломийсько – Чернівецької Єпархії Кир Павло Василик каже: “Ходив я від села до села, щодоби по 20, навіть по 40 км. Вдень — польовими дорогами і лісовими стежками, вночі міг виходити на трасу. Полювали на мене постійно кадебісти. Найлегше їм було захопити мене в дорозі”.
В 1991 році відбувся і місцевий сільський референдум, після якого селу було повернуто колишню назву — Трибухівці.
За даними останнього перепису 2003 року, в селі проживає 4274 чоловік, господарств — 976. Православних Московського патріархату — 485, православних Київського патріархату — 90, греко-католиків — 421, і римо-католиків — 30 сімей.

 

Цвинтар в центрі села ТрибухівціВідродження

У 1990 році легалізовано Греко-Католицьку Церкву. Церкви по всьому районі були тільки православні. Греко-католики збираються на відправи молебнів, на Богослужіння біля цвинтаря по вулиці Завадині. На Богослужіння приїжджає також Владика Павло Василик. Але тут їх переслідують.
У 1990 році у Великодні свята греко-католики хотіли, щоб Богослужіння відбувалися біля церкви Благовіщення по вулиці Борщівка. Почали сходитися, а православні оточили церкву та подвір’я і з криками почали відганяти католиків. Приїхав голова сільської ради Григорій Васильович Шолохов і сказав — “Щоб не було якихось скандалів, ідіть собі в інше місце”.

Католики зібрались на Борщівській толоці біля хреста і там відбулась Свята Літургія. Після відправи вірні вирішили розчистити церковні мури церкви Святої Параскевії. Ініціаторами тої справи були Потюк С.С., Козак Іван, Чвиль Орест, Рольський Іван, Карнаус Микола, Васько Володимир, Зарубайко Іван, Карнаус Василь, Березніцькі Микола і Петро. Наступного тижня очистили мури церкви, прибрали прилеглу територію, і в травні 1990 року розпочались Богослужіння. Священиком на той час був отець Петро Прибула.Каплиця по вул. Завадина.

1995 рік став сумним роком для церкви і її парафіян. Помер І. Рильський. Церква залишилася без будівничого господаря і організатора. І цю справу бере на себе Ярослав Будний, а допомагає йому дружина.
У 2002 році розпочалась підготовча робота до будівництва Хресної Дороги. Зроблено планування, завезено пісок, камінь, цемент. Також виготовлені фігури, які будуть встановлені біля кринички Йорданського водосвяття.

Хресна дорога (церква св. Параскевії)28 жовтня 2003 року на храмове свято церкви св. Параскевії зібрались священики, відбулась Свята Літургія і освячено Хресну дорогу. Рівночасно у червні цього року починається підготовча робота для розпису церкви, і вже до кінця 2003 року розмальовано один бік „святая святих’.
Парох церкви села Трибухівці о. Василь Чверенчук у своїй замітці в газеті “Нова зоря” згадує: „Далеко видніються куполи нової церкви, що зводиться у селі Трибухівці Бучацького деканату, що на Тернопільщині. Лише стара арка від маленької церкви нагадує, що на цім місці стояв колись Храм Божий”.

Хор церкви святої Параскеви з парохом отцем Василієм ЧверенчукомУ 1937 році парохом у селі був о. Петро Коцюбинський. Через рік по приході отця Петра в село, громада Трибухівці вирішила ввести новий храм на Отенівці, який мав бути матірним (головним). За розповідями старших людей, вже були заготовлені усі будівельні матеріали. Але початок другої світової війни не дозволив збудувати святиню.

З легалізацією УГКЦ (1990р.), парафіяни села взялися за роботу. Було віднайдено старі карти, якими користувалися довоєнні будівельники. Вони й дозволили вберегти прекрасні риси мистецьки довершених ліній храму — задуму талановитих зодчих. Вже закінчено зведення стін, частково виконано дерев’яні роботи верха.

Височіють чотири куполи, покриті бляхою. Побіч з церквою зводиться дзвіниця.Від початку будівництва і досі опікується будовою Іван Рольський. Церква названа в честь св. Параскеви, яка є дуже шанованою серед наших людей, про це свідчить кількість церков, названих її іменем у нашому районі, це — у Сороках, Костільниках, Заривинцях, а тепер і в Трибухівцях.Хрест на місці церкви; Могила о. Лушпинського

Всім, хто підтримував нас під час будівництва храму, складаємо щиру подяку. В першу чергу, дирекції радгоспу-технікуму, жителям сіп Цвітова і Пишківці, організаціям, які перераховували гроші на будову. Дякуємо за труд жертводавцям та будівельникам і просимо Господа, щоб благословив Вас.

Список використаних джерел:
1. Центральний державний історичний архів у м, Львові.
ф.178-ОП.З-стр.17. Арк.79-81
Ф.475-ОП.1.-стр.625. Арк.2
ф.17:ОП.1,-стр.153- Арк,25-46
2. Бучач і Бучаччина (Під редакцією Островерха). м. Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто: Наук. т-во. ім. Т. Шевченка, 1972. -943 с.
3. Северин Ленгерта “Список шкіл і вчителів у Львівському шкільному окрузі, який включає воєводства Львівське, Станіславське і Тернопільське”, 1992р, -399с.
4. Гнатевич М. Бучач, Слово, — 1854, №47, -4с; №48, -4с.
5. “Жовтень” — Львів: Каменяр, — 1972. №7 і 8.
6. Дула І. Бучач.-Львів: Каменяр,— 1985. -64 с.
7. Історія міст і сіл УРСР: Тернопільська обл. – Київ: Головна редакція УРННАН УРСР 1973. -640 с.
8. Тернопільський облдержархів, фонд 231, 284, 278.

Братак Михайло

Регіон: 

Додати новий коментар