Концепція «Руський мір»: історичні витоки та сучасність

Світ ХХІ століття – період швидкого глобалізаційного розвитку,в умовах якого змінюються не тільки роль і функції окремих держав, а й доволі істотно збільшується значення наддержавних чи наднаціональних утворень, які існують над адміністративними чи державними кордонами. Особлива роль у цьому процесі належить соціокультурним наднаціональним утворенням. Одним із центрів об’єднання в єдине наднаціональне та наддержавне суспільство у Східній Європі на сучасному етапі активно починає виступати Російська Федерація. Саме Росія, висуваючи ідею своєї цивілізаційної своєрідності, несхожості на інші типи цивілізацій, намагається стати ядром нового наднаціонального утворення, яке отримало назву «Руській мір».

Концепція «Руського міра» має глибокі історичні корені, нараховуючи понад п’ять з половиною століть і в широку розумінні є релігійно – історіософською та політичною ідеєю, засобом, за допомогою якого обґрунтовувалось особливе поєднання релігійного та політичного значення різних країн, як правонаступників Римської імперії. Так виникла в Московії формула отця Філофея «два Рима пали, третій Рим – Москва стоїть, а четвертому не бути». З новим статусом Москва і перебрала на себе роль месіанства в християнському світі. Нове положення викликало нові зобов’язання; на східноєвропейській території виникла самодержавно – царська, автокефально – православна Русь  з покладеною на неї місією – збереження православної віри та боротьба з її ворогами. Власне ідею «Москва – Третій Рим» слід вважати першоосновою нової релігійно – політичної концепції Російської Православної церкви ХХ століття  -«Руського міра», яка через призму часу в нових реаліях трансформувалась в наднаціональне та трансдержавне ядро з центром у Москві.

Слід зазначити, що в сучасному розумінні немає єдиної точки зору щодо інтерпретації «Руського міра», адже він є певним симбіозом як політичного так і релігійного чинників в умовах ХХІ століття.

Особливої актуальності ідея побудови «Руского міра» набула в період, коли Патріархом Московським і всієї Русі став Кіріл (Гундяєв). Саме Патріарх Кіріл є одним із головних сучасних ідеологів концепції «Рускій мір». «Росія, Україна, Білорусь – це і є Свята Русь».  своєрідний «лозунг» концепції «Руській мір». Пояснюючи сенс концепції, митрополит Кіріл, заявив, що «Свята Русь – це не імперія, це не союз колишній або якийсь майбутній», це   своєрідний «цивілізаційний простір» на теренах історичної Русі, що базується на трьох стовпах – православ’я, руська (російська) культура та мова, спільна історична пам’ять і загальні погляди на майбутній розвиток.

Ідея Кіріла це перш за все ідея яка має своїм підґрунтям такі кити як «Історична Русь- руськість-руська культура –руський язик- єдиний простір для східнослов’янських народів. Визнаючи рівноправність в духовному та кульному просторі «Руського міра» як українського, білоруського так і російського народів Кіріл разом з тим підкреслює особливу самобутність останнього з них, віддаючи йому провідну роль у формуванні «Руського міра».

Отже стає зрозумілим, що всю ідеологію Москви можна звести до простої формули: Київ – це колиска православ’я і взагалі держави Російської. Коли Київ ослаб – його місію почала виконувати Москва. Звідси ідея “собіранія земель русскіх”. Тому розглядаючи ідею «Руського міра» слід мати на увазі «Третій Рим» в трансформованому вигляді. Якщо Москва – третій Рим? Тоді сама концепція набуває не культурно – релігійного значення, а більш політичного. Через складну структуру трансформації «Руській мір» не поміняв своєї сутності, симбіозу політики та релігії. Концепція патріарха тісно пов’язана з активною жорсткою зовнішньою політикою Російської Федерації, яка має на меті відновити свою могутність на пострадянському просторі, використовуючи при цьому церкву, як один із важливіших інструментів дипломатії Кремля.

Іван Штогрин

 

Додати новий коментар