Древнє містечко Микулинці

Герб МикулинецьТернопільщина дуже гарний край із шляхетною історією та гордими, працьовитими і порядними людьми.

Микулинці є своєрідним прикладом благополучного життя, притаманного всім українцям, на багатій пам’ятками землі. Микулинецькій селищній раді  підпорядковані села Воля, Конопківка і Кривки. Населення складає 3457 осіб (за переписом на 2001 р.). Містечко вважається одним з найдавніших на Тернопільщині та загалом у Західній Україні. За однією із версій, назва нашого мальовничого селища походить від імені його засновника – воєводи князя Василька Микули. Згідно з іншою – від давньої церкви Миколая, яку збудували тут монахи.

У 1387 р. містечко Микулин у складі Галицької землі підпало під владу Польщі й згодом почало називатися Микулинці.

Наприкінці XV ст. – у першій половині XVІ ст. почастішали напади татарських орд на Микулинці. Для захисту від ворогів власниця містечка графиня А. Йорданова збудувала в 1550 р. мурований замок – фортецю, що у поєднанні з вигідним географічним положенням сприяло зростанню поселення, збільшенню кількості мешканців[1].

1. Фортеця була закладена на місці дерев’яної оборонної споруди.

Мури Микулинецького замкуЗамок знаходиться на вершині пагорба, оточеного з трьох боків водами р. Серет. Після спорудження замку, містечко і навколишні землі почали процвітати і збагачуватись. Замок забезпечував безпеку усього краю. Із 1595 р. зростає статус Микулинців і його замку. Цього ж року на основі наданого йому магдебурзького права воно стало містом-фортецею.

Замок витримав не одну облогу. Значних пошкоджень Микулинецький замок зазнав у Визвольній війні українського народу 1648 – 1657 рр. Але найбільшої шкоди Микулинецькому замку завдало військо Ібрагіма Шишмана у 1672 р.. Облога фортеці  тривала 15 діб допоки у Микулинцях закінчилися продовольчі запаси. Врешті – решт, після тривалих переговорів з турками щодо припинення оборони, було обіцяно волю полоненим, проте І. Шишман не дотримав слова.  Майже всіх воїнів знищили, а населення забрали в ясир. Із XVІІІ ст. замок починає занепадати та втрачати своє фортифікаційне значення. В цей час споруда належала відомому магнатському роду – Потоцьким, які почали використовувати Микулинецький замок за житловими потребами[2, с.78 – 79].

З 1815 р. Микулинецький замок кардинально змінив своє призначення і став суконною фабрикою. Так вирішив вчинити австрійський барон Конопка, який у 1792 р. купив фортецю. Для потреб фабрики, було здійснено перебудову замку: замість вузьких бійниць в стінах пробили великі вікна, що значно пришвидшило занепад замку у Микулинцях. Комерційна справа просувалася не досить вдало і з часом фабрика збанкрутувала. Замок став пусткою.

У 20-х р. ХХ ст. замок перейшов у володіння графині Юзефи Рей. Подейкують, що вона дозволила своїй покоївці Анні звести житло на території Микулинецькогозамку. Тут і зараз проживають люди. Із 2008 р. Микулинецький замок було передано до складу Національного заповіднику «Замки Тернопілля».

В плані замок повинен мати вигляд квадрата зі стінами  у 75 м. завдовжки  і товщиною оборонних мурів — 2 м. На трьох кутах замку височать круглі вежі, які мали три яруси з бійницями для гармат. Із західного боку, де оборонні мури додатково захищені глибоким ровом, замок мав в’їзну браму із звідним мостом. Ще один в’їзд у замок є зі східного боку. Всередині фортеці були житлові будинки, а під ними льохи і підземні ходи.

До наших днів мало що залишилось від Микулинецького замку. Збереглись залишки муру, веж, які на разі у занедбаному стані. Добре зберігся колись глибокий оборонний рів, поблизу східної стіни замку, із насипом, що ймовірно виконував роль давнього мосту[3].

2. Палацовий комплекс був споруджений наприкінці XVІІІ ст. магнатом Яном Конопкою.

Палацовий комплексПалац розташований у семигектарному старому парку, де росте багато давніх дерев, зокрема 3 ясени віком понад 200 р.

Територія палацового комплексу була огороджена кам’яною огорожею виконаною із бутового каменю, яка збереглася лише із східного боку. У XІX ст. парк обнесли цегляним муром, який також не зберігся повністю. З південної сторони до палацу, вела вимощена алея із сходів, яка частково збереглася до нині. З півночі перед палацом розташоване велике подвір’я з брамою, квітниками, газонами та декоративними деревами[4].

Ризаліт головного фасаду був увінчаний аттиком, стіна якого була оздоблена скульптурою Архангела Михайла, що підтримував два гербові картуші. Права галерея слугувала зимовим садом. Ліва галерея використовувалася під службові приміщення.

Зберігся великий хол на першому поверсі з сходами які виконанні з художньо опрацьованих металевих конструкцій, та хол на другому поверсі. Верхня частина ризаліту прикрашена чотирма фігурами атлантів, що стоять на високих цоколях, оздоблених масками левів. Ці чотири скульптури, вирізьблені з дерева і служать опорою для широкого профільованого карниза [5].

Зараз в палаці розміщена Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня. В ній проходять лікування не лише мешканці Тернопільщини, а й України загалом.

Попри позитивні відгуки роботи колективу грязелікарні, на нашу думку, палацовий комплекс необхідно було б реставрувати.

 

3. Троїцький костел XVІІІ ст. в Микулинцях.Троїцький костел

Безумовно, унікальним історичним надбанням та пам’яткою архітектури є Троїцький костел XVІІІ ст., який належить римо-католицькій громаді, та був збудований тодішньою власницею замку А. Синявською.

За його основу архітектор взяв костел при королівському палаці в Дрездені. Наріжний камінь у будівництво майбутньої святині заклав Львівський архієпископ Вацлав Сераковський. Освятили костел у 1779 р. титулом Пресвятої Трійці[4].

Костел має багатий архітектурний декор. Його витончені форми, підсилені центральним шпилем, вдало гармонують із головним фасадом палацу і добре вписуються в парковий ландшафт. Фасад багато оздоблений бароковими елементами з пишними деталями [6].Костел

Завершується храм невеликим куполом у вигляді намету. В нішах встановлено кам’яні скульптури і вази.

В інтер’єрі частково збереглося декоративне ліплення.

У 1799 р. храм пошкодила буря, а у 1859 р. – пожежа, після якої дах покрили гонтом, а вежу – оцинкованою бляхою. Останній ремонт відбувся у 1926 – 1929 рр.під керівництвом професора В.Мінкевича[2].

ЦвинтарПоруч з костелом зберігся старовиний цвинтар, де знаходяться цікаві надгробки.[6]

З кожним роком наше селище стає все кращим завдяки людям, які в ньому живуть.Приїздіть до нас в гості у будь – яку пору року, і ви самі переконаєтесь, що моє містечко – найкраще.

 

 

 

Використані джерела:

1.Тронько П.Т. (ред.). Історія міст і сіл УРСР. Том 20. Тернопільська область. – Київ, 1973 р. – 666 с.
2.С.Колодницький. Підгайці//Тернопільський енциклопедичний словник// редак. Г. Яворський та ін. – Тернопіль, 2004 – 2010рр. – с. 78-89.
3.В. Мороз. Замки і Фортеці Тернопілля//www.castles.com. – 9.06.2006 р.
4.Ф.С. Бабичев та ін. Географічна енциклопедія України. ред.кол.: – К. : УРЕ ім. М.П. Бажана, 1989 р. – 480 с.
5.Бондаренко А. Микулинці // палац ЛюдвикиПотоцької.Україна Інкогніта // http://ukrainaincognita.com/ternopilska-oblast/terebovlyanskyi-raion/myk.... – 2009 р.
6.Бондаренко А. Микулинці: костел св. Трійці. Україна Інкогніта //http://ukrainaincognita.com/khramy/mykulyntsi-kostel-sv-triitsi. – 2009 р.


Мушанська Анна

Регіон: 

Додати новий коментар