Антоній Райхенберг та єзуїти у Тернополі

о. АнтонійІсторія Тернополя творять її мешканці. Серед них необхідно згадати о. Антонія Райхенберга. З 1876 по 1903 рр. він проживав у Тернополі. Його вважали опікуном знедолених містян. Отець Антоній відзначався скромнністю і мав хорошу вдачу. Тернополяни називали отця-єзуїта отцем убогих, опікуном сиріт та святим. Отець Антоній був одним із перших, хто привернув увагу тернополян до знедолених людей, сиріт, які, як правило, не мали помешкання і переховувалися у підвалах. Узимку їх потік із сіл до міста збільшувався,  щоб хоч якось перебути зимові холоди. Отець узявся облаштовувати життя потребуючих  і закликав тернополян їм допомагати. Він віддав громаді 29 років праці [1].
Отець народився у Горлицях на Лемківщині 7 червня 1825 р. Його предки походили з Німеччини. Батьки виховували сина у побожній атмосфері. В 1855 р. він пішов навчатися у Мюнхенську академію, яку закінчив у 1862 р. Ще там А. Райхенберг відзначився талантом художника, дружив із відомим польським живописцем Яном Матейкою. На той час А. Райхенберг не цікавився релігійним життям й упереджено ставився до єзуїтів. Але несподівана хвороба змусила його переосмислити своє призначення. Коли він захворів, то турботу про нього виявили не друзі, а лише сторож-католик. А. Райхенберг зрозумів, що йому допомогла віра та церква [1;4].
Антоній почав проявляти інтерес до християнства і вступив на факультет теології, а згодом у Перемшльську семінарію. Після висвячення  у священики та вступу у Товариство Ісуса отець у 1875 р. приїхав до Тернополя. Єзуїти дбали про бідних жителів міста і А. Райхенберг також почав активно допомагати убогим. Не забував отець і про малярство, він створював чудові ікони. У Тернополі о. Антоній працював як професор рисунків у єзуїтському конвікті протягом 1875 – 1887 рр. Також у 1884 – 1885 рр. був префектом студентської лікарні, а в 1886 р. навчав німецької мови [1;4].
Щоденно о. Антоній допомагав бідним. Саме завдяки йому у місті створили декілька будинків для недужих. А для потребуючих отець завжди знаходив у тернополян зайві речі. А. Райхенберг часто приходив до городян у квартири, будинки і просив, щоб допомогли їжею, одягом, дровами тощо.Антоній Райхенберг
Отець постійно молився за жебраків, допомагав їм, хоча не завжди чув у відповідь слова подяки. Міська біднота часто без вдячності приймала дари о. Райхенберга. Його навіть висміювали, осуджували. А коли зусилля ченця зі створення притулку для бездомних увінчалися успіхом, то у перші ж дні він став свідком бійки між самими каліками. Сильніші били слабших і треба було докласти немало зусиль, аби поширити серед таких людей християнські цінності. Отець мав плащ, в якому носив усе – крупи, сіль, ліки і, навіть, дрова. Про цей плащ у Тернополі говорили, що був він тихіший від свого власника [4].
Стараннями о. Антонія створили другий притулок для бідних. Трапився й випадок, коли чернець-священик змушений був очолити похорон тернополянина, родина якого не могла заплатити за це іншим священикам. Отець Антоній зробив це безкоштовно. Працював отець  також духівником у в’язниці [1].
Кожен день свого життя у Тернополі о. Антоній проводив у скромній келії монастиря єзуїтів, що розташовувався на сучасній вул. Юліана Опільського. Колись костел єзуїтів вважали найменшим, проте найзатишнішим храмом у Тернополі. Кожного дня близько сьомої вечора отця можна було зустріти біля пам’ятника св. Теклі, поблизу міського колодязя, де він навколішки молився [1].
Згадка про постать св. Теклі у збірнику Ч. Бліхарського [6] пов'язана з легендарною особою о. Антонія, якого ще пам'ятали тернополяни старшого віку. Незалежно від конфесійної приналежності цей священик допомагав усім нужденним: і католикам, і греко-католикам, і євреям. Коли ця поважна людина приходила на подвір'я і брала дрова чи дошки, то господар не тільки не сварився, а, навіть, питав, куди пану ксьондзу віднести вантаж, і кожен знав, що це для допомоги нужденним [3].
НадгробокЧасто о. Антонія містяни бачили біля статуї св. Теклі, яку він особливо шанував. Зараз на місці пам’ятника св. Теклі стоїть інший пам’ятник – погруддя Ярославу Стецьку,  розташований на початку бульвару імені Тараса Шевченка. Після однієї з таких молитов біля пам’ятнику св.Теклі отець упав на слизькій дорозі і сильно травмувався. Це сталося 23 грудня 1902 р. За місяць, 23 січня 1903 р.,  о. Антоній помер. На похоронах 27 січня зібралися тисячі тернополян, представники всіх конфесій [4]. Похований о. Антоній на Микуленецькому цвинтарі у Тернополі. На його надгробку викарбовано напис: «Опікуну убогих Антонію Райхенбергу вдячні тернополяни».
Список використаних джерел
1. Загублені в часі - Тернополянин о. Антоній Рейхенберг. [Електронний ресурс]/ Володимир Мороз, 2017. – Режим доступу: http://spogadproternopil.blogspot.com/2017/03/blog-post_7.html
2. Історія Тернополя у надгробках Микулинецького кладовища. – Режим доступу : https://te.20minut.ua/Nashe-mynule/istoriya-ternopolya-u-nadgrobkah-mikulinetskogo-kladovischa-10471420.html
3. Тут стояла тернопільська фігура святої Теклі (1994) [Електронний ресурс] / Тетяна Потапенко // Тернопіль вечірній – 1994. – вип. від 23 квітня. – Режим доступу: http://spogadproternopil.blogspot.com/2017/03/1994.html
4. Забутий тернопільський отець Райхенберг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://te.20minut.ua/Nashe-mynule/zabutiy-ternopilskiy-otets-rayhenberg-10268287.html
5.      Покровителька Тернополя – Свята Текля [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://religioterno.ucoz.ua/publ/pokrovitelka_ternopolja_svjata_teklja/1-1-0-248
6. Бліхарський Ч. «Тернопіль, затриманий в кадрі пам'яті» (1992)

Студентка ІІІ курсу
історичного факультету,
Марія Дюг

 

Додати новий коментар